Спішу у літо, стежка навпростець,
обіймуся з квітучою весною.
По стежці в"ється молодий чебрець,
а я біжу на зустріч із тобою...
Вона мені наснилася нераз,
в розлогих травах, ген посеред літа.
В ромашках, що розквітли лиш для нас,
хоч врода вже дощами перемита.
Очей твоїх, блакитну далечінь,
що разом з вітром розгулялась в полі.
Торкнуться руки сонячних сплетінь,
і душі разом вирвуться на волю...
У літніх росах впаду горілиць,
твоїм цілунком сонце обпікає.
Спішу у літо, стежка навпростець,
до тебе йду, хоч там тебе немає...
автор Лариса Мандзюк.
