Проходиш повз обмежені думки,
Не помічаєш підступу гіркого.
Так скоро все вже буде навпаки,
Блукатимеш болотом, нащо ті дороги…
Говориш з незнайомими братами,
Та губишся у небезпечних горах.
Не тільки сонце має свої плями,
Каміння сиплеться, стирає душу в порох…
Спостерігаєш зоряне падіння,
Рятуєш залишки холодних істин.
На зміну сонцю прийде час осінній,
Земля потоне під торішнім листом…
Душевно... 
