Денису Петровичу Шепетюку
учаснику антитерористичної
операції 2014- 2015 р присвячую
На скронях в хлопця сивий цвіт
І погляд став таким глибоким.
Йому лиш саме тридцять літ
Та вже пізнав життя жорстоке.
Пройшов війну, пройшов Донбас
І повернувсь живим додому.
Молилась матінка не раз
І жить хотілося самому.
Він пам’ятає перший бій,
Коли сепари градом били.
Жахіття в пам’яті скупій
Сліди війни навік лишили.
Він пам’ятає всіх бійців,
Що кусень хліба з ним ділили,
В траншеї, мокрій від дощів,
Багнюку берцями місили.
Там кожен був, як рідний брат:
Прикрити інших міг собою.
Як батько був для них комбат,
Своїх бійців водив до бою.
Додому хоч вернувсь солдат
Війна його не відпустила,
Бо від тих пострілів гармат
Душевну рану залишила.
Багато горя він зазнав
Та закривав нас всіх собою.
Він Україну захищав!
Ми дякуєм Тобі, Герою!
