З доріг зійшов пухнастий, різнокольоровий сніг
Зима потроху стала планувати, як зайти за ріг
А я… не можу вирішити досі
Чи сумувати за морозним вітром, чи радіти, що весна на носі.
Багато недоспаних ранків, з присмаком збитого молока і кави
Ще більше різнобарвних вечорів, поглядів знайомих, інколи лукавих
Між ними безліч спогадів, здоланих справ, нездійснених забаганок
А я… так і не знаю, про що важливіше розповісти, коли виходжу на ґанок.
Не встигли цієї зими зліпити сніговика
А я так хотіла вдягнути йому яскравого капелюха
Відчути, як приємний холод прослизає крізь рукавички
Та поки збирались на вулицю, сніг перетворився на водичку.
Дерева просинаються, привітно розкривають свої гілки-руки
І скоро залунає сміх дитячий, будуть до них лізти на поруки
А я ще досі у своїй заваленій паперами берлозі
Хоча ось ось натхнення має зупинитись на порозі.
Не завадило б дістати з антресолі пакунок з весняними спідницями
І перекласти у шухляду з бавовняними шапками і рукавицями
Закинути у дальній кут, а разом з ними думки, що здійснились і не дуже
Хоч зараз сил нема, я все зроблю, сама собі пообіцяю і подужаю.
Цієї зими крізь замети пройшла не одна, і це найдорожче
Хоча шлях той був не найлегший і не найкоротший
Дякую, хоча мені не вистачає крихту того, чого отримати не можу досі
Та сподіваюсь зможу знайти відповіді і зрозуміти, бо весна на носі.
З авторського сайту: www.liraua.com
Автор ілюстрації Крістіна Татьяніч