похила площина
безвихідь на листок
червоне на платок
і килим вже промок
поїла одяг міль
поїли нерви дні
і вже не пише Бог
картини на вікні
твій друг на дереві
висить у горах десь
або уже в землі
у чорноземі весь
вона у ліжку з тим
хто мабуть зміг і встав
а ти як пам'ятник
прийшов і просто став
і пишеш ці рядки
давно уже мовчиш
лишив холодний слід
лишив останній вірш...
