Як у віршах-душа першооснова
І як любов рушійний знак життя
Так і людині не притаманна неволя
От тільки часу вже немає вороття
Немає вороття словам без жалі
Бо ті що добрі вже помножені на сто
І слово-зброя чи як ліки від печалі
Погане у ганьбу а миле нам несе добро
Слова та вчинки визначають сутність
Вони як дзеркало як вдітиски душі
Несуть одні поразку, другі мужність
А інші виведуть з безвихіддя глуші !
