Забриніли струни моїх почуттів,
які так давно уже не чули.
Подібні вони троянди пелюстків,
по яких сковзають твої ніжні губи..
Затихло серце,стукоту не чути,
лиш спів із вуст твоїх пройшов.
Зненацька залишивши етюди,
по тілу забриніла уже кров.
Заслухавшись дивної мелодії,
яка із уст медових так і йшла.
Перейшли ми уже до симфонії,
вона для нас незрозумілою була.
Проте це була лише отрута,
і чарувала серце назавжди.
Твоя любов на вічність скута,
а мої струни-твої кайдани..