Втекти найлегше від усіх проблем.
Змовчати і піти, так буде краще.
Та тільки невимовний, гіркий щем,
Як живий камінь, тільки з ним ще важче.
Що дихає провиною, скажи,
Коли ті сльози висохнуть із болю?
Але як легше, то біжи, біжи!
Але і час все ж скрапує поволі...
Тим пізним каяттям, де всі чужі.
Й ніхто вже не приймає світ прощення.
Де слово недоказане - ножі
І невимовність є твоїм хрещенням...