О, чорна голубко, яка ти красива!
У небі високім розправила крила.
Я в небо злітаю, веселка весною,
Давай політаєм, голубко, з тобою.
О, красеню сокіл, чужа я дружина,
У мене велика щаслива родина.
А ти чом один тут, у небі, кружляєш?
Невже ти ще пари досі не маєш?
Так сталось, голубко, тебе я кохаю,
Без тебе самотній і щастя не знаю.
А ти, моя люба, лети до родини,
Я ж буду чекати щасливої днини.
Пройшло тридцять років і сизу голубку
Зустрів сокіл в небі, свою милу любку.
Чому невесела, чому не літаєш,
Де очі красиві, чому їх ховаєш?
О, ясний мій сокіл, життя вже спливає,
А справжнього щастя я й досі не маю.
Давай, сокіл милий, удвох політаєм,
І щастя отого удвох пошукаєм!
І в небо піднялись, розправивши крила,
Голубка і сокіл - пара красива.
Сховались за обрій, вже сонце сідало,
Лиш в зорянім небі щастя кружляло.
ID:
808196
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.09.2018 09:34:44
© дата внесення змiн: 28.01.2025 15:53:04
автор: Горбаль Василь
Вкажіть причину вашої скарги
|
