У мене родичі не йєті,
та якось виживаю
і друзі наче не аскети,
то й не спішу до раю.
Живу. Очікую на Лету,
як серце затихає,
і нелетального сюжету
на щастя вистачає.
Не помічаю опонента,
коли надокучає,
або у арії поета
почую попугая.
Шаную образи живого,
але не ідола, а Бога
і воздаю по чину.
Себе нізащо не караю,
а як дійду уже до краю,
тоді і відпочину.
