Ніжно і боязко в осінь падають букви,
замріяні й трепетні часто являться в сни…
Вивчив на пам'ять мною прожиті розлуки,
неписані правила всім знайомої гри…
Тисячі кроків під кроками інших, чужих,
сковані дотики важко змити із шкіри…
Стомлені вірші сторінками вкрилися книг
і лежать заплющивши очі, щасливі…
Пірнає печаль в вечори спустілих очей,
і на палець накручує сиве волосся…
У світі існує багато «але», але
ніжно і боязко падають букви у осінь!
