у безкінечність зіллються
мої самота і пияцтво.
так тяжко і кожну тверезу мить
заплітаю слова для трансу.
так впадло кудись поспішать,
із кимсь розмовляти, себе вбивати.
та ні. так роблять всі.
сну бракувало, слова карбувало
в пам’яті тисяч голів.
сили не маю, сценарію мало
через нервовий зрив.
так не конче з ними співати,
країни зрушати, себе проклинати.
та ні. так роблять всі.
із нею під руку суху і кістляву
вип’єм по кружці гіркої.
тебе не зламати, кривава ти мати.
я боса в росі чи в раю?
так гидко щиро когось вітати,
сидіти втикати та сьорфити нет.
та ні. так роблять всі.
за душу вже мало дають із підвалу
омріяних людством утіх.
ціною вже стала наївна омана –
де люди святі.
та ні.
я це не всі.
