Я не буду завтра нікого вітати)
Наше свято не в березні день,
Неможливо бути Жінкою для дати,
Забуваючи про це в будень.
Потім знімемо яскраві кульчики і буси,
І не будемо чекати в подарунок квіти,
Не дозволимо віддатися спокусі,
Бо собі завжди шкода.. Є ж діти!
І не буде у маршрутці джентльменів,
Що раз в рік нарешті бачать поруч пані,
І не буде дивних "фото-феноменів",
На яких чийсь чоловік готує каву.
Я не хочу квітів, подарунків, компліментів,
Я не хочу вимагати в чоловіка свято.
Я не розумію раз на рік цих сентиментів,
Коли тішаться тюльпанам всі дівчата.
Будьмо вдячні чоловікам за турботи,
Компліментам просто так під настрій.
І погоді будем тішитись мерзлотній,
Якщо в будній день отримуємо айстри.
Я не хочу бути Жінкою раз в рік! Я проти!
Я не хочу бути раз на рік вродлива!
Я без слів кричу про це своїй дрібноті,
Ти – маленька Жіночка і ти вже диво!
Величезне щастя бути нею щоденно,
Насичати собою довкола простір.
Дарувати задоволення блаженні,
Бути Жінкою насправді так просто..
