Замріялась… В саду поміж квіток.
У білий цвіт прибрались дикі вишні.
Схилив на плечі голову бузок
І пригорнув в свої обійми ніжні.
Солодкий присмак літа на вустах,
П’янить цей ніжний аромат нектару.
Замріялась… Квітує у світах…
І білі зорі розливають чари.
Неначе юність, вишня розцвіла,
Злітає з вітром легкий пух кульбабки,
У затишку весняного тепла
Ховаються в траві лякливі мавки.
Заквітчана на сонячний манеж
Весна ступає гордо, як царівна,
Моя душа вже їй скорилась теж -
Окрилена, замріяна, наївна.
Ступаю світлим берегом весни
До пишного вишневого причалу.
Замріялась… і оживають сни,
В яких колись я квіти малювала.
Помріяв разом з Вами... 
Браво, Юлічко! 
