Обійняти тебе найріднішого,
повернутись у зони космосу
і немає волі вільнішої
твого подиху, твого голосу.
Загублені години спокою
в примарність із реальності,
підсвідомо - бути донькою,
це із тем, моєї крайності...
Метаморфози свого розуму
змішані із почуттями
вірші - це своєрідна доза,
поєднані снами.
І немає знання, чи дійсно,
що є справжнє і де кордони,
ти мій дім і моє місто
віднедавна - моя гармонія...
