Так багато довкола сірих людей,
Що крокують життям паперовим.
Що виховують знову ж сірих дітей,
Які так і не стануть здоровими.
Паперове місто. Думки. Почуття.
Все таке тонке. Крихке та невагоме.
Скористались – жбурнули в сміття,
Наче й не були знайомі..
Сонце, вулиці і люди паперові.
Лиш прозоре небо з вітром.
Я несу з собою фарби кольорові,
Щоб навчитись керувати світом.
Я навчилась підбирати колір,
Для людей, для себе, для подій.
Я ховаю усмішку у теплий комір,
Бо мій світ давно вже не блідий.
Кожен ранок мій ніжно зелений,
Незалежно від погоди за вікном.
Я щоденням дорожу мов кришталевим,
Зафарбовую всі спогади теплом.
"Добрий ранок" доні – він рожевий,
Це її улюблений відтінок,
Вона пахне цвітом яблуневим,
Завжди в центрі всіх моїх сторінок.
Мій сніданок має теплий колір чаю,
А дзвінок до мами – ніжно синій.
Фіолетових людей я пам'ятаю,
Бо для мене вони завжди дивні.
Я любуюсь випадковим перехожим,
За яким є кольоровий слід.
Він і сам не розуміє, що ми схожі,
Та чому довкола нього тане лід.
Я наповнюю життя різноколором,
Розмальовую міста, дерева та ідеї.
Я крокую тим же світом паперовим,
Та збираю лиш забарвлені трофеї.