І все ростуть години опівнічні,
Темні години нашого життя,
Хвилини темряви цієї ніби вічні,
Та серед ночі охололо почуття.
І біло все навколо, мов стерильно,
Візьмеш у жменю снігу трохи ти,
І холодно у руку дуже сильно,
Хоч холодно і в душу не тремти.
Я знаю, не мороз тебе лякає,
І не хурделиця страшно що мете,
Все вітер цей мені розповідає,
Не притаманне йому хоч щось святе.
Дізнався, як плакала ти вчора,
Зажмурився, стало мені не по собі,
Не знають Біблія, Коран і навіть Тора,
Як зупинити зиму посилилась що в тобі.
