Коридор, лабіринт, ще двері, життя,
Так швидко усе прямує в небуття.
Про цінність миті забули давно,
День проходить, ніби роль у кіно.
Забули сценарій ж творимо самі,
Ролі не другорядні, а головні.
Боїмося розправити крила,
Закрили на ключ внутрішню силу.
Коридор, лабіринт це ж наше життя!
Кожна мить не рутина, а відкриття.
Усі ми творці власної долі.
Можливо вже страждати доволі?
Бо хочу, щоб в старості кожен сказав,
Що кожен день він прожив не змарнував.
Пора змінити власну реальність,
Життя наше скарб, а не банальність.
