Останнього вірша присвячую тобі,-
субстанція із зір та небокра́їв,
моїми маривами снів,
блукали серед Гімалаїв,
нічого не шука́ючи знайшли,-
піски Сахари, і марили
і бачились нам не піски,
а хмари - заповнені зірки
з кришта́лю чистої води.
Не жди, не обертайся,
я з кригою зросла́сь на вік.
Не пробуй і не переймайся,-
для того щоб зійти на самий пік,
хтось за́вше мусить відійти у бік.
