Надрив чатує за кожним кутком,
І мружиться сонце, чекає підстави,
Та сковує тіло черговий фантом,
Хоч ноги ідуть, дефіцит рівноваги.
Відродження ж сил, відродження вир -
То живильна субстанція Бога.
І що той смертельний сірий пустир,
Коли під ногами дорога!
І зорі кружляють, і світять вони,
Збиваючи ніч з пантелику,
Мій подих гарячий, танцюють слони,
віщуючи радість велику.
