Закувала зозуля у моїм саду
Вибігла я на галявину, розгублена – стою.,
А зозуля старається все кує, кує
Ніби й не помічає мене, все своє й своє.
Подивлюсь на дуба - стривожився увесь,
І яблуня і груша розгубились теж.
Напевно всім нам хотілося, щоб зозуля та,
Літа нарахувала років аж до ста.
Але нам не відомо, кому кує вона
Напевно – це горіху усі оці літа
А горіх стоїть красується в тумані та в росі,
А зозуля все старається горіху від душі.
