Чорнобривці мов ті хлопці з тину виглядають,
Наче дівку на побачення, гуртом мене зазивають.
Загорілі, красно щокі, золоті та барвисті
Ой, яка краса чарівна - тин увесь заквітчаний.
Вийду гляну, закохаюсь у ті чорнобривці,
Пригадаю батька й матір, що уже у вічності.,
Сяду я між чорнобривцями тихенько заплачу,
Бо колись ці чорнобривці насівала мати,
Коло мене рядом сядуть спогади дитинства,
Пошепчуться зі мною і розкажуть казку.
Я щаслива і бадьора піду вже до хати,
А мої чорнобривці хлопці,
Будуть знову з тину мене виглядати.