Я не бачу без тебе весну,
я не чула давно твої кроки.
Не пірнала в очей глибину,
в те люстерко душі,так глибоко.
Голос твій я не чула давно,
я шукаю у сні твою руку...
Ми з тобою,любили весну,
а принесла вона нам розлуку..
Доля шепче підказку одну,
що не в змозі тебе повернути...
Я любила, з тобою весну,
а без тебе, лиш хочу забути.
Я не знайду до тебе стежок.
вже весна розквітає без тебе.
Так хотілось весняних казок...
Помолюсь до високого неба...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
