Ми без вагань втрачаємо людей,
Котрі життя готові нам віддати.
Сьогодні з вуст звучить "люблю",
А завтра ладні проклинати.
Щодня руйнується сім'я,
Руйнуються стосунки, люди.
Руйнується майбутнє у дитя,
В котрого вже руїни всюди.
Невже слова чужі глухі?
Невже не здатен люд почути,
Як правда з-під кутка кричить:
"Не треба егоїстом бути"?
Ми перестали розумітись...
Прошу, пориньте у думки,
Й лиш на хвилину зупиніться,
І замініть це "я" на "ми"!