Чому твій іній не вкриває мої поля
Чому твої сльози не освіжають пустелі
Мовчиш. А в цей час розпачем пахне земля
І люди у паніці покидають свої оселі
Чому ти стоїш коли всі мовчки падають ниць
Чому ти говориш про те що не варто і знати
Дрижаки пробирають від п'яток і до ключиць
Погасне сірник що народжений щоб палати
І коли я іду чом не можу тебе оминути
Звернути зі стежки що завжди відводить у хату
Пробитись крізь хащі і сяйвом життя спалахнути
Бо ж горе і зло давно вилучили із прокату
Чому твоє море приносить лише хвилювання
Чому твоє сонце нікого із ближніх не гріє
Ти просто ідеш забираючи спокій й кохання
Я шепочу услід - прощавай моя думко і мріє
Пів на п'яту
Вже вечоріє
Люди мовчки повертаються у теплі оселі
Лягають у ліжко під шалені ритми пісень
Яскраві зорі щось грають на віолончелі
А місяць мене питає чи знаю що згинув день?
