Я дивлюсь в небо і чую голос скрипки.
Щось обірвалось я стала невидимка.
Я вже в мовчанку і з тишою пограла.
Я і без слів вмираю, і вмирала.
Душа давно боліти перестала.
Що це зі мною мовчазною стала.
Холодна жінка, погляд мій чарує.
Я усміхнулась і у рив пірнула.
Мене кохати, не зустрічала таке щастя.
Не вірю в це, це лиш слова прекрасні.
В житті кохання просто помирає.
Мене давно це більше не лякає.
