У старій свиті, сивину вкрила пороша,
Вона стояла серед натовпу, що мимо йшов.
Сніжинки танули на ній, хоч була боса,
А люд штовхав її та осудом своїм боров.
Вона ж терпляче зносила глум, чужу хулу,
Хилила голову лишень щоби через нужду,
Котра зволожила обличчя, скупу сльозу,
Не бачив недруг, те займало не її одну.
Посестри, то правда, віра та любов жива,
А ще розтерзана боями змучена земля.
Стікала болем покрита струпами душа:
"Скільки біди ще принесе загарбницька війна?"
12.01.18
Ритм не плавний, не чіткий, з паузами довшими, ніж дозволяють розділові знаки (хоча є місця в яких зупиняєшся і без них) - це, з одного боку, збиває, з іншого - робить твір ще більш надривним
У мене емоційні рядки завжди виходять з незвичним ритмом.............
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, Іринко, за розуміння та підтримку! Набуть, те, що так сильно болитьпо іншомуне пишеться.