В такий час потрібно писати вірші,
Сидіти вдома, нотувати думки.
Не зважати на всі зайві чутки,
Які напевно не будуть інші.
Дивитись, як там люди йдуть за вікном,
Не поспішають по-справжньому жити.
Забувають так часто любити,
Не помічають мене тут за склом.
Я всього лиш тихо спостерігаю,
Збираю разом свої всі бажання.
В скриню ховаю оповідання,
Й тихо з тобою в думці літаю.
В таку пору справді пишу я вірші,
Нотую свої, може чужі думки.
Так хочу не чути зайві плітки,
Які точно не будуть вже інші.
І потім я просто тут питиму чай,
Так хочу почути, що скаже серце.
Додасть мрії у своє джерельце,
Щоби тобі не казати прощай.