Чорно-біла і трішки малинова
Наша зебра життя десь біжить
То підстрибує в гору нестримано,
То схиляється долу на мить.
Чи встигаєм за нею, чи тягнемось.
Та не знаємо де зупинить
Тую дику енергію загнану
Ту безмежную гонку століть.
Все здається, що дуже зашвидко…
То здається, що нам не туди…
То не тим вона б’ється копитом,
То спинилась попити води…
І безсилі змагаємось з долею,
Та щосили шпиняєм боки,
Чи несемося мимо з голоблею,
А тим часом проходять роки…
