Розквітла у полі
Квітка дивна оку,
Вогняно-червона
Одна-одинока.
Посміхалась квітка
Ниві та лісочку,
Бо вони її любили,
Як рідную дочку.
А була ця квітка,
Мов перлина в полі,
Слів бракує її описать.
Шепотіли біля ниви
Подруги тополі,
Що відходили від квітки-
Радість,спокій, благодать.
Росла просто неба.
Розквітла у полі,
Мало хто про неї знав-
Це квітка ЛЮБОВІ.
Чули люди,чули
Про цю дивну квітку,
Та й шукали її всюди
Восени і влітку.
Рідко кому вже вдавалось
Квітку розшукати.
Так хотілося багатьом
Нею скористатись.
А з"являлась квітка людям-
З чистою душею
І ділилась з ними
Радістю своєю.
В кого нема щастя,
Бракує любові,
З вірою мандруйте
До квітки,що в полі.
Відкривалась квітка
Тим,хто в неї вірив
І мав добре серце,
А щей душу щиру.
...Розквітла у полі
Квітка дивна оку,
Вогняно-червона
Квіточка любові.