Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки, -
Розтануть між нами - розвіються вітром роки...
Я знаю, що час посріблив твої скроні давно...
Ти срібла свого не соромся! Мені - все одно!
Та й личити буде до снігу твоя сивина,
Так само як личить душі моїй юній вона...
Любов мою, милий, душею відчуєш в цю мить,
Як погляд мій ніжний по скронях твоїх пробіжить...
Відчую і я твого серця жадане тепло...
І що б там на світі в той вечір ясний не було,
І скільки б вітрисько морозний нам щік не палив,
Ми чутимем тільки сердець наших люблячих спів...
Ніщо не зруйнує нам казки. В жаданий момент
Нам скориться доля й розіб́*ються сумніви вщент!
Стечуть, непомітно, між пальців, жорстокі роки,
Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки...
Дякую, Олю 
