Плакав дощ, душею осені
Впав листок вітром підкошений.
Двоє йшли під парасолею
Вкрило їх одною долею.
Стежкою брели знайомою
Капав дощ в калюжі стомлено.
Світло в ній відображалося
Два листки в ньому купалися.
Плакав дощ, чомусь усміхнено
Руки двох в одну мов зліплено.
Щастя миті їх продовжено
Дощ мигтів мов заворожено.
Галина Рибачук-Прач