Забути простіше ніж пам’ятати – забудь …,
дні будуть йти, спотикатись і битись…
Заплющивши очі не бачиш мене – а суть…?
Життя на відрізки не може ділитись…
Все вже пройшло, як було так більше не буде,
не повторимось в стінах ми простодушних…
Не чекаю на манну небесну, на чудо,
просто знаєш, в грудях інколи душить
і стискається небо, і осінь – не осінь,
я наче дід, що доживає століття…
Дні будуть йти, спотикатись, битись в тривозі,
і я десь стомлений жити у квітах…