Любов є великою прикрасою людського життя. Вона облагороджує людей і є, або, принаймні, повинна бути моральною основою шлюбу. На жаль, це світле почуття нерідко затьмарюється проявом недовіри до улюбленого - ревнощами.
Кажуть, що немає нічого образливішого в любові, ніж безпричинні ревнощі.
Не випадково Вольтер зауважив, що "бурхливі ревнощі роблять більше злочинів, ніж користь і честолюбство "Чудовисько із зеленими очима, глумиться над своєю здобиччю" - так охарактеризував ревнощі Вільям Шекспір. Аналогічних поглядів на ревнощі дотримувався і Д. Бруно, який вважав, що "ревнощі іноді є не тільки руйнуванням люблячого, але часто вбивають саму любов" ...
http://kayiles.ru/page/revnoshhi-i-yiyi-mozhlivi-prichini-osoblivosti-projavi-reakcij-revnoshhiv-vidi-revnoshhiv-jak-dopomogti-revnivcevi
Не плач, бо сьози не справдешні,
Фальшиву тугу ллєш в свої вірші.
Не повернусь вже я і ми - колишні.
Наш світ для двох іще тоді замшів.*
Не голоси у ніч. Не клич в облуду.
Намарно про любов не говори.
Я вже не вірю і твоя не буду.
Боліло серце...
Що ти натворив?
Ти звинуватив милу в перелюбі.
На посміх світу виставив мене!
Довір'я мало б бути - ми у шлюбі.
Зганьбив мене!
...Образа не мине?
Ні, не минула. Болем відгукнулась.
Затерпло серце. Схлипнула любов.
За хмари сонце долі закотилось.
Шукай тепер чергову жертву знов.
* Замшіти - покритися мохом.
Надзвичайно сильний вірш, з точки зору технічності, краси і ємоціності. Але... не сприймаю я цю категоричність. Вона виключає як мінімум дві важливі можливості - можливість самоаналізу і можливість такого потрібного нам усім пробачання з обох боків. Кохання - штука надважка, коли стрічаються два характери. І компроміс між ревнощами і можливим приводом до них, знайти дуже важко. Без ревнощів справжньої любові не буває. Важливий саме той компроміс і бажання зрозуміти почуття і переживання коханої людини...
Велике спасибі Вам за такий розлогий коментар! Рада знайомству! Цей вірш я розмістила в рубриці сюжетних та драматургічних віршів. Авжеж, не можна всі випадки ревнощів вимірювати однією міркою і виносити єдиний вердикт. Надто делікатна тема кохання та ревнощів... В моєму вірші описується про кохання, яке погасло через біль, отриманий задарма. Навряд чи повернеться кохання попри всі вибачення партнера.Наразі його немає, адже описано реальний випадок із життя.
Проте, Ваш вірш "Бог вклониться" можна вважати вирішенням проблеми ревнощів. Спасибі Вам за нього! І процитую з Вашого дозволу...
Бог вклониться тому, хто першим, за туманом
Нікчемних ревнощів зуміє зрозуміть,
Що очі милої не здатні до обману!
І без очей отих йому не жить!
А от щодо Вашої думки, що " Без ревнощів справжньої любові не буває" - смію заперечити. Іноді кохають все життя людину, яка одружена з іншою... а ревнощів немає. Є лише біль і жага кохання, мрія про обраного і чекання...