Я Б ТАК ХОТІВ ТЕБЕ ЗУСТРІТИ, - І ТУТ, У СВІТІ НЕЗЕМНІМ…
Ти не змогла без мене жити,
І я без тебе б теж не зміг.
Доню одну ми залишили,
Це наш з тобою земний гріх.
Моє життя шахта забрала,
То випадковість все ж була.
Тебе хвороба доконала,
Лишилась донечка одна...
Нелегко їй в житті прийшлося
Стежки життя без нас долать,
А нашим рідним довелося
Її "на ноги" піднімать.
Молились й долі ми, і Богу,
Й щораз доводилось благать,
Щоб освітили їй дорогу,-
Жити і світ той пізнавать...
Я б так хотів тебе зустріти
І тут, у світі неземнім,
Леліять ніжно і любити,
Так як любив у світі тім...
Згадай, як ми колись зустрілись,
Усе було як у раю.
Чи то було, чи лиш приснилось,-
У снах земних, чи наяву?!.
Для мене ти була,як диво,-
Безмежне, радісне, ясне,
Ти усміхалась несміливо,
Та зрозуміла ти мене.
Щасливі ми були з тобою,
В житті ж по-всякому бува,-
Ти молодою вже вдовою
Горя й біди спила до дна...
Сумні з тобою у нас долі,
У світі є багато зла,
Спізнали ми життєві болі,
Для доні ж просимо добра.
Пошли їй, Боже, світлу долю,
В її життя додай тепла,
Нехай живе в добрі й любові,
І щоб щасливою була!..
2007 р.
