Трохи довгастий, точений овал,
Розтруби сукні упавші…
Юна бабусенько! Хто цілував
Губи погордливі Ваші?
Руки, що в залах палацу колись
Вальси Шопена так грали…
А вздовж обличчя блідого вились
Локонів чорні спіралі.
Погляд вимогливий, темний, прямий,
До оборони готовий.
Так ще дивитись попробуй, зумій!
Юна бабусю, то хто Ви?
Скільки можливостей з Вами пішли
І не можливостей – лячно! –
У невситиме провалля землі,
Двадцятирічна полячко!
День був невинним і вітряним був.
Темні зірки вже згасали.
Юна бабусю! Жорстокий цей бунт
В серце – не Ви мені вклали?
27.04.2017
Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:
БАБУШКЕ
Продолговатый и твердый овал,
Черного платья раструбы…
Юная бабушка! Кто целовал
Ваши надменные губы?
Руки, которые в залах дворца
Вальсы Шопена играли…
По сторонам ледяного лица
Локоны в виде спирали.
Темный, прямой и взыскательный взгляд.
Взгляд, к обороне готовый.
Юные женщины так не глядят.
Юная бабушка, кто вы?
Сколько возможностей Вы унесли,
И невозможностей сколько? –
В ненасытимую прорву земли,
Двадцатилетняя полька!
День был невинен, и ветер был свеж.
Темные звезды погасли.
Бабушка! Этот жестокий мятеж
В сердце моем – не от Вас ли?
