Ловіть текст із циклу #11. Ніколи не писав текст у відповідь, але якось сталося. Читаємо оригінал, а потім і мої #Вірші_в_КУТочку. Але не навпаки:) НЕ НАВПАКИ Торкаюся пальцями клавіш холодних, співаю знайомі слова. Чи також шукатимеш зірку за обрієм, як то виглядатиму я? Чи в календарі всі ті дні повикреслюєш? Колись же чекання мине, Чи тими ночами самотньо-безсонними знову згадаєш мене? Бо мої страхи - то всього лише острахи, різного вчило життя, Бо мої тривоги - то тільки підозри, що кане усе в небуття, Бо мої надії посохли по осені - ти повернув їм життя, Бо в тої троянди слабкі іще корені, та вже їх вхопила земля. Торкаєшся пальцями струн металевих, виконуєш перші рядки, Якщо ти повинен забути про мене - від того ніяк не втекти, Якщо ж тобі доля звела на долоні зі мною суміжні стежки, То так цьому й бути. Крізь час і крізь відстань, та разом, а не навпаки. ©Іра Б. *** Не навпаки II Торкаюся пальцями струн холодних, Співаю знайомі слова. Знову шукаю ту зірку за обрієм, Про яку ти казала мала. В своїм календарі я дні повикреслюю. Коли ж то чекання мине?! Беру олівець чи ручкою, і хрестиком Руйную чекання німе. Ночами самотніми, навіть безсонними Знову згадаю тебе. Місто заснуло. Залишились спогади. До крові затиснув баре. Торкаючись пальцями струн металевих, Виконую перші рядки. Крізь відстань і час ми разом з тобою Сьогодні, й на довгі роки. ©Богдан Кухта #Вірші_в_КУТочку
ID: 727412 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 05.04.2017 22:55:06 © дата внесення змiн: 11.09.2017 00:34:24 автор: Kukhta Bohdan
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie