В напівосвітленій квартирі,
Де вечір падає з гардин.
Дощі шумлять, холодні, сині
Немов з украдених картин.
І теплий дотик йде по спині,
А в шию подих ледь німий.
В напіосвітленій квартирі,
Сьогодні мій. І тільки мій.
Я забуваю де я, що я
І голос твій шепоче слів,
Яких почути я хотіла,
Багато років, сотні днів.
І за вікном темніє, гріє
Квітневий вечір теплі сни.
Ніхто вже більше не зуміє,
Так пристрасно любить мене.
І вмить закриють вікна-грані,
Гардини білі й темно-сині
Забудь усе, що нас тривожить
В цій неосвітленій квартирі.
Чудовий вірш!!!
