Те́пло сьогодні, мов літо весну обігнало.
Лежу на місточку, горілиць, у небо дивлюсь -
Он Лебідь летить, он Віз, а за обрій упало Орало,
Чи Плуг ( так бабуня мені у дитинстві казала),
Я вірила їй - вона,- так багато книжок прочитала
Мені, уважно вслухалася я й *мотала на вус*.
Та ось вже, на разі, й сама я в розряді бабусь..,
А кладку в леваді люблю в опівнічній порі -
Лежу горілиць і на зорі квітневого неба дивлюсь,
Падаю в нього... Зорі не зорі, а мов ліхтарі
Обабіч дороги, підморгують милі знайомці старі...
Слухаю ніч, і всесвіт, і тишу *мотаю на вус*.
Колись, коли справ буде менше, я час зупиню,
Між пальців зорі провію, знайду в них перлину,
З усім попрощаюсь, покаюсь, усіх в молитвах пом’яну,
У серці - серпневої ночі віконце відчи́ню.
З кладки, легенько, у небо - таке волошкове - полину..
...................................................................................
Так тепло сьогодні, йшов дощ і уперше гриміло.
*Я иногда ставлю глагол выше существительного.
.........................................................................
Я, она раскинула руки, включая Иисуса и Папу,
- Я есть Глагол. Я тот кто Я есть. Я стану тем,
кем стану. Я есть Глагол! Я живое, динамичное,
вечно активное и движущееся. Я Есть Глагол Бытия...*
Уильям Пол Янг *Хижина* Разговор с Богом.
пізно йду з роботи, не зважаючи ні на що й ні на кого лягаю на лавці біля води і дивлюсь на зорі 
відпускаю день у вічність 
Але тут, в місті, зорі не так часто яркими бувають... А коли гримить, то краче десь подалі втікати, бо дощі тут майже тропічні
