Сонце тихо виходить з-за хмар
Неначе дитина яка робить свої перші невдалі кроки
Огидний дим сигарет та запах щойно звареної кави
Наповнює мої легені
І просто хочеться втопитися у нікотині
Відчуття зрілості і загальної потреби
стати кимось не дає мені мені спокою
І задається що світ ,якоюсь, певною
Мірою перестав існувати
Стіни кімнати все сильніше тиснуть на мене
Хочеться просто вийти на двір але вже вечір
Шукаєш в телефоні до болю знайомий номер
Та все ж мовчки виходиш на вулицю...
dedicated to 12.09.2015
