До чого тут совість, до чого тут звичка
Якого біса усе оце
Дома на Йванка чекала Марічка
А він ішов у даль по шосе
Його манила далека дорога
Десь там в далині майорів зікурат
Марічкина думка, дещо убога
Кидалася в ноги, тягла назад
Він мріяв про землі, де люди крилаті
Де творить загадки усміхнений Сфінкс
Марічкин весь світ, то побілена хата
Прополоті грядки, герань на вікні
І справа не в тім, що вона недалека
І суть не у тім, що він надто мрійник
Її ідеал, то на стрісі лелека
Його, то конов'язь небесних світил
Хто все так придумав, чия це робота
Осіріс чи Яхве, Христос, Маніту
Він мовчки ішов, її гризла скорбота
А небо дивилось на них крізь лупу.
05.03.2017