оце темнота на проспекті нашого щастя і наших мрій
тут сотні сотні сотень загублюють
не сприймають твоєї посмішки, емоцій та дій
та згодом звикаєш бути тою, яку всі за щось недолюблюють
звикаєш до блиску у вікнах квартирних під'їздів
до самотніх обідів та загублених днів
зливаєшся з стінами, не плануєш від'їздів
з плином часу забуваєш чого хотів
часті афекти, дивні неврози
люди думають, що нещасні, хворі й обмежені
та й справді, цитуючи психіатрів
"не має здорових, є погано обстежені"
вони лікуються цигарками, алкоголем, пігулками
ножами, мечами, мотузками, пушками
словами, віршами, брехнею, піснями
та так ніхто й не знає що твориться з нами
