Пісня про Буревісника
"І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!"
Т.Г. Шевченко
Над рівниною морською
Вітер хмари знов збирає.
А між хмарами і морем
Гордо лине Буревісник,
Чорній блискавці подібний.
То крилом торкнеться хвилі,
То злетить до хмар стрілою,
Він кричить і – хмари чують
Радість у сміливім крику.
А в тім крику – жага бурі!
Силу пристрасті і гніву
Та у перемозі певність
Чують хмари в тому крику.
Чайки з переляку стогнуть
І над морем метушаться,
І на дно його готові
Заховати жах від бурі.
І гагари також стогнуть,
Адже їм не притаманна
Насолода боротьбою:
Грім ударів їх лякає.
Дурень пінгвін все ховає
Тіло жирне десь у кручах ...
Тільки гордий Буревісник
Лине вільно і сміливо
Над сивинами морськими!
Жахливіше й нижче хмари
Опускаються над морем,
І співають, й рвуться хвилі
До висот назустріч грому.
Грім гуркоче. В піні гніву
Хвилі суперечать вітру.
Ось охоплює все ж вітер
Зграї хвиль в міцні обійми
І жбурляє їх з розмаху
У скаженій дикій люті,
Розбиваючи у бризки
Ті смарагдові громади.
Буревісник з криком лине,
Чорній блискавці подібний,
Він пронизує хмарини,
Піну хвиль крилом зриває.
Ось він носиться, як демон, –
Гордий , чорний демон бурі, –
І сміється, і ридає ...
Він над хмарами сміється,
Він від радості ридає!
В гніві грому, – чуйний демон, –
Він утому відчуває,
Він упевнений, що хмари
Сонця – ні, не приховають!
Вітер виє ... Грім гуркоче ...
Синім полум'ям палають
Зграї хмар несамовитих
Над безоднею морською.
Море блискавки хапає
І в своїй безодні гасить.
Наче ті вогненні змії,
В'ються в морі, і зникають
Відображення вогненні.
– Буря! Скоро вдарить буря!
Це сміливий Буревісник
Гордо в блискавках літає
Над оскаженілим морем,
Що реве у гніві й люті –
То кричить несамовито
Передвісник перемоги :
– Хай сильніше вдарить буря!