Тепло в хаті , палає свічка ,
І тріщать у плиті дрова .
А за вікнами темна нічка,
Злиться , виє, холодна зима .
Тихо , вкотре розказує ненька
Про святого Миколу дива .
Вірить в нього маленька дитинка ,
Знає казка в цю ніч ожива .
В страхі нишком дитя засинає ,
Сниться диво , кімната сяє,
По головці старенький ласкає,
І тихесенько щось промовляє .
Прокидається вранці дитина,
Темно в хаті , дідуся немає ,
Вже лежить під подушкой торбина ,
І дитя всіх до себе гукає .
Маму, татка ,сміється ,радіє .
І чомусь вона не розуміє .
Чому руки Миколи -старенькі,
Вночі ніжні, як руки неньки.
