Квіти із ребер палючі,
Кров на зап'ястях пелюсткою...
Скільки хрустіли хрускотом
Кості хирлявих безсонь?!
В шкіру впивалось колюччя,
Тіло втрачало бронь,
Стебла сплітались рідними,
Ніби картини долонь,
Перепророчені бідами,
Пристрасті пристані звідані,
Смутку набрався клубок.
Зрада цілунком за зрадою...
Ти мене згадуєш
Хоч на один ковток?
Хоч на акорди чи ноту?..
В мене з-під ребер всоте
Квіти катами ростуть,
Сльози китовим плюскотом...
Кров на зап'ястях пелюсткою,
Ртуть відконалих днів,
Їх голосіння а чи?..
Вирви усе з корінням,
Ніби у ступі товчи,
Так, що є сил.
Щоб не любив...
І не шукав горілиць
Сонце твоїх зіниць.
0:25
9.09.2014
м.Тернопіль