Я тебе відштовхнула – так, певне, штурляють з човна
Я тебе відштовхнула – так, певне, штурляють з човна.
(Я забула деталі, та споминів спазми, мов спалах).
І ти борсався і захлинався, неначе щеня,
підло змушене плавать.
Ти топив чисте «я» у кругах каламутних ночей.
Не надіючись склеїти грубо розірвану кальку
учорашнього щастя, зрікався колишніх речей,
навіть усмішок тальки.
Скульптор власних страждань, ти відточував біль без різця!
Тільки тема твоя (себто я) була обрана всує..
Ти рейсфедером пальця у ліжку окреслив місця,
де я більш не існую.
Помилився! Я – поряд, нечутним Гольфстрімом снаги.
Ти болиш мені хлопчиком, кинутим напризволяще!..
…Я - тобі непотрібна юнацька медалька з фольги,
де ти в плаванні – кращий!
давно Ви мовчите, і я Вас давно чекаю... добре, що Ви створили сторіночку поезій Ваших на сайті - правдива... істинна Поезія - велика рідкість і необхідна потреба душі, спасибі, пані Любцю, що Ви заходили на сайт і тепер от є куди і мені зайти до Вас - вдихнути вільно і з насолодою...
Скульптор власних страждань, ти відточував біль без різця!
Тільки тема твоя (себто я) була обрана всує..
Ти рейсфедером пальця у ліжку окреслив місця,
д я більш не існую. Краса!
та і друге, і третє... все те ж 
