|
Вовча яма
Як життям прийшов на світ,
все навколо було дивом,
доки мав дитячий цвіт
і лунало серце співом.
Як усі, пішов у школу,
готуватися буттям
сісти працею до столу,
що чекає майбуттям.
Як усі, ожив метою
у житті знайти себе,
де живуть лише війною,
знавши ворогом тебе.
Як закінчуєш навчання,
що потрібне лиш тобі,
слід навчитися мовчання
сповивати у журбі.
У якій реальним світом
бачиш згарища тих див,
що цвіли раніше цвітом,
дарували щастям спів.
Вірних друзів мав чимало
до чергової біди
і всі полум`ям розтали,
залишаючи сліди.
Як рубці лишають рани,
а кохання - пустоту,
ось тоді, коли на грані,
вже цінуєш теплоту.
Правді глянувши у вічі,
до свого прямуєш храму,
запаливши власні свічі,
упадеш у вовчу яму.
Перевтілишся у ній,
вовком сірим на душі,
коли зцілишся від мрій,
що тепер тобі чужі.
Нині бачиш не дива,
а ілюзії омани,
в них картина нежива,
адже створена туманом.
Задля знищення живого,
щоб загальним все було,
мов ти копія одного,
що давно вже відцвіло.
Але ставши сірим вовком,
у собі себе знайдеш,
біль душевний буде шовком,
до людей якщо прийдеш.
Вовча яма стане домом
для самотнього життя,
де чуже лиш сяє хромом
і ховає забуття.
Кожен день на власну втіху,
проживаєш в самоті,
посміхаючись від лиха,
що зникає в пустоті.
Мавши власну точку зору,
незалежну від чужих,
на душі прямуєш вгору,
довести, що ти не псих.
Донести, що став собою,
всі розвіявши страхи
і не знаєшся з юрбою,
де неправда і гріхи.
Сірий вовк лякає стадо,
нетиповістю душі,
що вогнем палає радо,
не згасаючи в дощі.
Віктор Цвіт 23.10.16
ID:
696165
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 23.10.2016 08:39:49
© дата внесення змiн: 23.10.2016 13:14:56
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
