обіцяти кохати навіки-
ніби кидати курити до осені
так багато надій,
що зростають в серцевих просторах
вибухають раптовим маревом ілюзій
з приходом тепла ми надто вразливі,
заспані душі квітнуть мріями,
ловимо запахи,бавимось поглядами,
вагітніємо словами і плачемо,
вкотре спалені взаємною брехнею
і коли пектиме десь між ребрами,
ми водночас проситимем снігу,
дощів заливних і морозів,
аби впасти у сплячку
до осені,
наступної осені…
