До серця серце горнеться...
Летить понад світами
Любов, неначе горлиця,
Над сивими роками.
А душі наші- юними
Були і залишились,
Бо попрощались з сумом ми-
І з радістю здружились.
Добро тому і стелиться
Збрильянтненими травами...
Погане перемелеться-
Й духмяними отавами
Загорне знову світ світ в оман
Мрійливих, наче вихор,
Отой закоханий туман,
Що сам сумує тихо.
-------------------------------
Ти- дружина, а я- твій коханець...
Я не знаю твого чоловіка.
Глянь-но: сонце сховало рум"янець,
Мов соромиться власного віку.
Ми ж з тобою- такі неповторні,
Мов народжені в чарах з любові,
Наші душі земні, мов мажорні,
Може, в ще ненаписанім слові.
Та від цього веселки не менша
Над світами єдиного неба...
Ти- дружина... Я- твій, наче вперше!
Бути разом- це стан, чи- потреба
Наших душ, зачарованих часом,
Коли ми- одне в одному разом,
Мов літаємо понад світами...
Ти- дружина? Чи я- твій коханець?!
-------------------------------------------------
Шукайтеся, закохуйтесь, любіть!
У ритмі із життям шляхи долайте!
З"являється натхнення- то творіть!
Самих себе завжди перемагайте!
Душі простори світу розчахніть,
Любові дайте збутися- й, навзаєм,
Її до себе щиро пригорніть-
І покохайте, хай і вас кохає
Ота свята і вічна простота,
Коли серця зливаються з серцями,
Коли, у ритмі власному, земля
Себе єднає з усіма світами!
25.07.2016, 14.35 год.
ID:
686319
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.08.2016 21:56:38
© дата внесення змiн: 28.08.2016 21:56:38
автор: RA007
Вкажіть причину вашої скарги
|