давай втечемо з цієї планети
у іншу реальність паралельних світів
зітрем з носіїв що зможемо стерти
окрім лиш усмішок і голосів
давай втечемо й розпочнемо спочатку
я скажу про любов ти повіриш мені
не спіши в кінці речення ставити крапку
уявити так просто ніби квіти живі
давай втечемо якось надто раптово
відкриємо вікна й впустимо вітер
ти злякаєшся вкотре осіннього грому
забажаєш вернути втрачене літо
давай втечемо аби тільки мовчати
наше місце позначимо грифом таємно
власний острів посеред малої кімнати
і почуття наче вирок взаємне